На сьогодні Україна є однією з пріоритетних країн для розміщення міжнародних виробництв хімічної промисловості, оскільки має потужну базу власних хімічних підприємств та наявні ресурси. Хімічні підприємства в Україні розміщені рівномірно по всій території, а отже між ними відсутня конкуренція і вони є повними монополістами в своєму регіоні.

Основною сировиною для хімічної промисловості України є калійні солі, кухонна сіль, самородна сірка. Україна виробляє такі продукти як: сірчану кислоту, соду, добрива і полімери.

Добрива є основним продуктом експорту. На території України налічується вісім підприємств, шість з яких спеціалізуються на виробництві азотних добрив і поставляють свою продукцію в 70 країн світу. Основними покупцями є: Бразилія, Туреччина, Мексика, Пакистан і Нігерія. Зараз Україна розширює напрямок експорту на Латинську Америку.

Основними пріоритетами Української промисловості стали зміни в технології виробництва різних товарів. В азотній промисловості планується поетапна реконструкція і модернізація агрегатів синтезу аміаку, які забезпечать істотне зниження витрат енергоносіїв. Разом з розширенням мережі аміакопроводу очікується повна переорієнтація для використання каталізаторів синтезу аміаку і азотної кислоти вітчизняного виробництва і поступова переорієнтація збуту аміаку і карбаміду із зовнішнього ринку на внутрішній [1, 2].

Заплановане впровадження нових технологій видобутку і збагачення руд у виробництві фосфорних і калійних добрив. Пріоритетним напрямком є перехід на енергозберігаючі технології. Хімічна промисловість споживає 11% всього обсягу газу, який є в наявності в Україні, тому ця проблема є гостро актуальною. На Сєверодонецькому об’єднанні «Азот» планується виділити $ 300 млн. на впровадження енергозберігаючих технологій. Аналогічна програма існує і на Черкаському «Азоті». Інвестиції в модернізацію в це виробництво повинні скласти $ 350 млн., які дозволять знизити витрати на виробництво продукції на 10% [2].

Крім того, хімічні підприємства є великими забруднювачами навколишнього середовища, тому має здійснюватися реконструкція діючих підприємств з впровадженням ресурсозберігаючих мало- і безвідходних технологій, схеми замкнутого водообороту, або формування нових екологічних виробництв [3].

Загалом, основними перспективами розвитку хімічної промисловості є: впровадження сучасних технологій, модернізація заводів. Хімізація господарства України сприяє широкому використанню мінеральних добрив в різних галузях і сферах сільського господарства.

Отже, основними напрямками структурної перебудови хімічної промисловості України мають стати наступні:

• Стимулювання інноваційної та інвестиційної активності;
• Здійснення митно-тарифної політики з метою захисту вітчизняного товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринках;
• Проведення інвестиційних перетворень для ефективного управління хімічним комплексом України;
• Удосконалення українського законодавства з метою створення сприятливих умов для розвитку хімічного сектора національної економіки.

Таким чином, на сьогодні Україна має потужну базу підприємств хімічної промисловості, достатню кількість ресурсів. Але через деякі  проблеми, а саме: застаріле обладнання, не екологічність виробництва, великий обсяг споживання газу, вона не може пришвидшити процес співпраці з іншими країнами. Виправити цю ситуацію може модернізація технологій, впровадження безвідходних виробництв та використання  енергоощадливих технологій. Все це сприятиме зацікавленості міжнародних компаній у співпраці з нашою державою, та розміщенні своїх виробництв на території нашої країни.