На думку експертів, в даний час автомобільне перевезення вантажів стає найбільш динамічним сегментом транспортної галузі. Транспортне підприємство - особлива частина транспортно - логістичної системи, мета функціонування якої полягає в організації доставки, переміщенні товарно-матеріальних цінностей з однієї точки в іншу за оптимальним маршрутом. Залежно від специфіки послуги, що надається підприємства сфери надання транспортних послуг, можна розділити на наступні групи:

• Транспортні - надають транспортні послуги споживачам;
• Експедиційні - посередницькі організації, які надають послуги з підготовки і здійснення перевезень вантажів будь-якими видами транспорту та оформлення перевізних документів, документів для митних цілей і інших видів документації;
• Інформаційно-посередницькі - диспетчерські організації, які здійснюють пошук вантажів для перевізників або перевізників для вантажовідправників, але не несуть відповідальності за організацію і виконання самої доставки;
• Логістичні - надають комплекс послуг, починаючи з транспортування і зберігання і закінчуючи повним управлінням рухом та зберіганням сировини та готової продукції; сервісні - спеціалізуються на одному з видів сервісних послуг. [1]

В сучасних умовах основою ефективного розвитку транспортного підприємства є грамотно розроблена інноваційна стратегія.

З точки зору стратегічного менеджменту інновації служать інструментом адаптивного пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища, а також засобом постійного вдосконалення процесів в організації, спрямованого на підвищення ефективності її діяльності [2]. Рішення стратегічних завдань, що стоять перед фірмою, можливо двома способами: на основі вже освоєних, традиційних процесів або на основі зміни існуючих і створення нових процесів (інновації). Таким чином, в системі прийняття стратегічних рішень інновації є одним з двох варіантів реагування на ймовірні майбутні зміни ситуації. Від вибору цього варіанта залежить успіх діяльності компанії і досягнення цілей в довгостроковому періоді.

У сучасних умовах застосовуються три варіанти стратегії інноваційного розвитку організації [3]:

1) Стратегія перенесення, ґрунтується на прямому використанні наявних в зарубіжних країнах досягнень науково-технічного прогресу шляхом придбання імпортної техніки, порівняно нової для української практики. Це безпосередньо пов'язано з технологічними інноваціями. Прагнення організацій до таких оновлень технічного парку, обладнання активно проявляється в паливно-енергетичному секторі, при створенні апаратури зв'язку, у виробництві фармацевтичної продукції, конструюванні літальних апаратів.

2) Стратегія запозичення, полягає в тому, що, спираючись на свою дешеву робочу силу і використовуючи реальні можливості діючих науково-технічних установ, освоюється виробництво сучасної наукомісткої продукції, що вироблялася раніше в розвинених індустріальних країнах. На цій основі розвиваються вітчизняні організації, що спеціалізуються на процесах венчурного бізнесу та інженерно-технічного супроводу створеного наукоємного виробництва. В подальшому це буде базою для відродження і зміцнення власного інноваційного потенціалу організації.

3) Стратегія нарощування передбачає комплекс заходів: по повному використанню інноваційного потенціалу; активному залученню зарубіжних вчених і конструкторів; інтеграції фундаментальної науки університетів і прикладної галузевої науки.

Так само інноваційні стратегії можна класифікувати як адаптивні і творчі.

Адаптаційна стратегія полягає в проведенні автотранспортним підприємством лише часткових змін, які дозволяють йому вдосконалити раніше освоєні види послуг в рамках сформованих в ньому організаційних структур і тенденцій діяльності. Саме тому інновації такої господарської структури виступають як вимушена реакція на зміни зовнішнього середовища підприємства, щоб не втратити завойовані раніше ринкові позиції. В умовах нестабільності ринкових відносин адаптаційна стратегія малоефективна.

Розробляючи інноваційну стратегію, в управлінське обстеження рекомендується проводити по наступним функціональним напрямкам [4]:

- Вивчення маркетингових можливостей розширення обсягів та диверсифікації операційної (а відповідно і інноваційної) діяльності;

-   Аналіз фінансових можливостей формування інноваційних ресурсів;

- Проведення інноваційних розробок і можливостей їх виведення на ринок;

- Аналіз чисельності, професійного і кваліфікаційного складу персоналу, що забезпечує розробку та реалізацію його інноваційної стратегії;

- Опис інформаційної бази, що забезпечує підготовку альтернативних стратегічних інноваційних рішень;

- Аналіз організаційної структури управління і організаційної культури.

Дослідження перспектив впровадження інноваційних ідей на автотранспорті підприємства стосуються питань вдосконалення обліку експлуатаційних витрат як витрат транспортного підприємства, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням транспортних перевезень. Плановані інноваційні перетворення обов'язково повинні бути проектними і передбачати певну послідовність у виборі і реалізації інноваційної стратегії: від постановки кінцевої мети до її реалізації в частині розробки оптимізованого підходу до організації обліково-аналітичної системи та її окремих елементів для прискорення зростання очікуваних доходів.

Література:

1. Куліченко Н. І. Перспектива використання інновацій при наданні транспортних послуг // Економіка, управління, фінанси: матеріали II Міжнар. науч. конф. (Г. Пермь, грудень 2012 року). - Перм: Меркурій, 2012. - С. 193-195.
2. Інноваційний менеджмент / С.Д. Ільєнкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудін; под.ред. С.Д. Ильенковой. - М .: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 343 с.
3. Мазалова, Н.Є. Стратегія і технічна політика промислових підприємств. / Н.Є. Мазалов. - СПб .: Изд-во СПбГУЕФ, 2011. - 103 с.
4. Борисов, А.Б. Великий економічний словник / А.Б. Борисов. - М .: Книжковий світ, 2010. - 864 с.