Бровдій Є.Ю.

студент групи КВ-61, ФПМ

Національний технічний університет України

«КПІ імені Ігоря Сікорського»

Олійник О.В.

студент групи КВ-61, ФПМ

Національний технічний університет України

«КПІ імені Ігоря Сікорського»

Лободзинська Т.П.

к.е.н.,доцент, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки ФММ

Національний технічний університет України

«КПІ імені Ігоря Сікорського»

ORCID ID 0000-0001-5518-727X

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ

Формування ринку землі в Україні є одним з найбільш проблемних напрямів серед усіх складових ринкових відносин, з одного боку, та найбільш вагомим у системі відносин – з іншого. Формування ринку землі пов’язане з національними традиціями українців – володіння землею як багатством. Відмова від регулювання Урядом України продовольчого ринку, обмеження в реалізації продукції тваринництва вже привели до скорочення діяльності підсобних господарств. На сьогодні, формування конкурентоспроможного ринку землі є однією з головних проблем економіки.

Функціонування ринку землі повинно базуватись на забезпеченні суспільних та державних інтересів, соціальній справедливості, ефективності, відкритості та прозорості використання землі. Встановлення приватної власності на землю є однією з найважливіших умов утворення повноцінного ринку землі. Саме це надає право населенню володіти, користуватися та повноцінно розпоряджатися землею, як власним майном. Також, мають бути створені певні умови для реалізації цього права [1]. В процесі ведення підприємницької діяльності у сфері сільськогосподарського чи іншого виробництва підприємцям необхідна платоспроможність та можливість одержувати прийнятний для них дохід від своєї справи, наявність обладнання та необхідної техніки, а також, певний досвід в даній галузі для успішного ведення господарства. Сукупність усіх цих складових і є передумовою створення інфраструктури земельного ринку та сприятливого економічного середовища в даній сфері.

Загалом, право власності на землю дає можливість отримувати додаткові інвестиції та більш ефективно  використовувати землю як природний ресурс. Право власності на землю сприяє пошуку більш ефективного господаря через купівлю-продаж землі та її оренду.

Аналізуючи ситуацію у Великій Британії, країні з достатньо високим рівнем розвитку у сфері сільського господарства та розпорядження сільськогосподарськими землями, бачимо, що фермер бере земельну ділянку у довгострокову оренду (понад 25 років), а продаж землі відбувається шляхом оренди землі з викупом. У такому випадку ціна на землю знижується на 10-15%. При цьому, фермер буде мати надійне і перспективне джерело прибутку завдяки здійсненню капіталовкладень у виробництво даного типу.

Як відомо, в Україні відбулося паювання державної землі та безкоштовна її роздача працівникам колгоспів. Саме це призвело до створення штучної приватної власності на землю. Частина фермерів працює на землі, яку вони мають викуповувати у власників, попередньо орендуючи її.

Формування організованого ринку земель – це створення єдиного національного і регіонального економіко-правового середовища у вигляді цілісної системи необхідних інфраструктурних компонентів ринку та методів, що комплексно забезпечують просування від продавця до покупця об’єктів земельної власності на вигідних для всіх учасників умовах, засадах саморегулювання й активної участі держави. Його інфраструктура залежить від багатьох факторів і умов, які повинні враховуватися залежно від виду ринку земель, територіального його розміщення, мети та завдань. Визнання приватної власності на землю є першим кроком до становлення приватної власності на землю. 15 березня 1991 року була проведена земельна реформа. Проте, варто зазначити, що земельна реформа буде остаточно прийнята та скінчена лише тоді коли земля набуде статусу товару [2].

Верховна Рада України з 1992 року вже кілька разів продовжувала мораторій (заборону) на продаж сільськогосподарських земель та ділянок. Існує низка країн, які не мають власного, достатньо розвиненого та повноцінно-функціонуючого ринку землі. До таких країн належить Північна Корея, Венесуела, Таджикистан, Куба та Україна. В нашій країні ринок землі не може розвиватися без належної інфраструктури управління таким ринком, що на даний момент відсутня. Населення України постійно вимагає скасування мораторію на продаж землі, оскільки у значної кількості власників земельних ділянок вони не обробляються, а отже не приносять доходу. Проте, українська влада побоюється відміни мораторію через капіталістів-латифундистів з інших країн (росіяни, китайці, американці), які можуть повністю приватизувати землі в Україні та використовувати їх на свій розсуд, забруднювати,  засіювати генмодифікованими культурами, не замислюючись про долю наступних поколінь.

Наприкінці 2017 року Верховна Рада України, консультуючись з  міжнародними донорами і аграрними асоціаціями, підготувала законопроект, який повинен був започаткувати ринок землі. Однак, як зазначають співрозмовники DW у фахових колах, влада на чолі з президентом П. Порошенком так і не наважилася, з огляду на вибори, запустити ринок землі, побоюючись масштабної інформаційної кампанії тих, хто в ньому не зацікавлений [3].

Найважливішою умовою раціонального використання землі є встановлення ефективних земельних відносин, які характеризуються суспільними відносинами між людьми, пов’язаними з володінням і користуванням землею, і є складовою всієї системи виробничих відносин кожної історичної епохи. Вони за своєю соціальною природою належать до економічного базису суспільства.

Безумовно, запровадженню ринку землі має передувати вдосконалення форм та економічного механізму господарювання, методології й методики ціноутворення, залучення інвестицій через іпотеку землі, а також міжгалузевий розвиток народногосподарського комплексу України. Ринкова ціна на землі сільськогосподарського призначення буде залежати рівня платоспроможності населення й збалансованості попиту і пропозиції. Стартова ціна на землю має визначатися за експертною грошовою оцінкою [4]. Для активізації кредитного забезпечення аграрного виробництва необхідно законодавчо запровадити заставу права оренди землі. З метою визначення об’єктивної ринкової оцінки земель, їхніх якісних показників, потрібно найближчим часом провести ґрунтове обстеження всіх земель сільськогосподарського призначення, скласти картограми агровиробничих груп ґрунтів. В основу такої оцінки земель доцільно покласти не тільки капіталізований рентний дохід, тобто економічну складову, але й екологічну, соціальну, можливо, й історичну. Нині необхідно якомога більше використовувати оренду земельних ділянок і паїв. Це буде сприяти руху землі до ефективнішого господаря, який забезпечує належну орендну плату селянам-власникам [5].

Проведене дослідження демонструє складність і значимість формування ринку землі. Отже, можна зробити висновок, що формування ринку землі в Україні відбувалось в кілька етапів і триває й досі. Після скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель державна казна поповнюватиметься завдяки вищим цінам на оренду. Продаж землі поетапно принесе мільярдні надходження до бюджету. Формування тіньового ринку землі, за наявності законодавчої бази, яка заперечує обіг земель сільськогосподарського призначення, викликає суспільне невдоволення державною політикою в даній сфері. Відсутність вільного ринку землі, введення якого уже впродовж десятків років в Україні відтерміновується, призвело до неефективного використання земельних ресурсів, структурної розбалансованості аграрного сектора, депресивності сільських територій, до безробіття та зубожіння сільського населення. Земля повинна мати власника, який лише за наявності вільного ринку зможе реалізувати конституційне право розпоряджатися своєю землею, дбати про її якість та виробничу ефективність. З метою недопущення обезземелення селян та появи латифундистів, вільний обіг земель може бути запроваджено у два етапи. Цьому має передувати створення нормативно-правових запобіжних заходів щодо захисту власників земельних площ (пріоритетне право на купівлю, граничні розміри земельних площ, забезпечення середнього й довгострокового іпотечного кредитування селян, розвиток інфраструктури ринку землі та ін.). Саме тому, формування ринку землі відкриває великі перспективи, адже земельні ділянки підлягають не тільки купівлі і продажу, а й даруванню і спадкуванню приватизованої землі, а також оренді, заставі та обміну. Власник землі, лише за наявності вільного ринку, зможе реалізувати конституційне право продуктивно розпоряджатися землею, дбати про її якість та виробничу ефективність. Це сприятиме наповненню державного бюджету та підвищенню доходів землевласників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Передумови формування ринку землі в Україні: веб-сайт. URL: http://kadastrua.ru/zemelni-vidnosini/188-peredumovi-formuvannya-rinku-zemli-v-ukrajini.html

2. Саблук П. Т. Розвиток земельних відносин в Україні / П. Т. Саблук. - Київ, 2006. - 335 с.

3. Досить міфів хто виграє від скасування мораторію на продаж землі в Україні: веб-сайт. URL: http://www.dw.com/uk/досить-міфів-хто-виграє-від-скасування-мораторію-на-продаж-землі-в-україні/a-50310826

4. Формування ринку землі та перспективи розвитку українського села: веб-сайт. URL: https://buklib.net/books/35487/

5. Формування ринку землі в Україні в контексті економічної безпеки: веб-сайт. URL:  http://journals.uran.ua/nvgeci/article/view/27237

Анотація. Формування ринку землі в Україні є одним з найбільш проблемних напрямів серед усіх складових ринкових відносин. Відсутність вільного ринку землі, уведення якого уже впродовж десятків років відтерміновується, призвело до неефективного використання земельних ресурсів та структурної розбалансованості аграрного сектора. Власник землі, лише за наявності вільного ринку, зможе реалізувати конституційне право продуктивно розпоряджатися своєю землею, дбати про її якість та виробничу ефективність.

Ключові слова: ринок землі; оренда; купівля-продаж; земельні ресурси; мораторій; право власності.

Abstract. The formation of the land market in Ukraine differs from many problem areas of the middle components of market relations. Reflecting on the free land market, using the already established decades, they trace out the inefficient exploration of land resources and technological imbalance of the agricultural sector. A free-market landowner is able to sell organizational human rights products using their land, use its quality and produce efficiency.

Keywords: the land market; rent; purchase and sale; land resources; moratorium; ownership.