Останні десятиріччя характеризуються низьким рівнем інвестицій в технічне переозброєння електричних станцій і мереж. Спад промислового виробництва призвів до різкого збільшення зношеного енергетичного обладнання. За інформацією ДП «НЕК» Укренерго» близько 30% обладнання підстанцій 110 - 750 кВ вичерпало розрахунковий ресурс, а в електричних мережах 40 - 50%. На багатьох промислових підприємствах ситуація ще більш критична - середній термін служби електрообладнання перевищує 30 років і більш ніж 80% відпрацювало свій фізичний ресурс, а темпи зростання частки зношеного електрообладнання сягають 2-6% в рік від загальної кількості. При цьому спостерігається стійка тенденція щорічного росту на 0,4 - 0,7% кількості технологічних порушень і аварій, більшість з яких припадає на лінії електропередач та маслонаповнене обладнання, і в першу чергу, силові трансформатори і автотрансформатори [1].

Розподіл кількості технологічних пошкоджень в роботі електротехнічного обладнання в електричних мережах напругою 110 кВ і вище [2]:

1. Повітряні лінії електропередачі (ЛЕП) – 57%
2. Комутаційне обладнання – 25%
3. Пристрої релейного захисту та протиаварійні – 11%
4. Силові трансформатори – 5%
5. Вимірювальні трансформатори – 2%

Наведені статистичні дані показують, що повітряні ЛЕП є найбільш пошкоджуваним елементом, перерви в роботі якого несуть найбільші збитки. Статистичні дані свідчать, що значна обладнання знаходиться в експлуатації понад 30 років. Експлуатація фізично і  морально застарілого обладнання викликає збільшення об'єму використовуваного палива і шкідливих викидів в навколишнє середовище, погіршення техніко-економічних показників енергосистеми, зростання частоти і тривалості планових ремонтів, зростання аварійних ситуацій, які супроводжуються складними динамічними процесами, що призводять до збільшення недовідпуску електроенергії споживачам. Значний рівень зношеного електрообладнання викликає додаткові втрати електроенергії, зниження ефективності функціонування електрообладнання. Всі ці фактори призводять до того, що  електроенергетика  входить в зону підвищеного ризику виникнення  масових технологічних аварій, відмов електрообладнання і, як наслідок, зниження надійності електропостачання [2].

Тому, задля того щоб підвищити надійність ліній електропередач, необхідно:

-        використовувати прогресивні технічні рішення й сучасні технології і матеріали, що підвищують надійність і довговічність ліній електропередачі;

-        розробляти нові конструкції опор на базі багатогранних стійок, що дозволяють споруджувати лінії з більшим терміном експлуатації, проводити технічне переоснащення і реконструкцію у всіх кліматичних районах з необхідним рівнем надійності, швидко відновлювати опори після аварій;

-        використовувати ефективні засоби захисту від кліматичних впливів (гасителі вібрації і коливань, засоби плавлення ожеледі).

А при експлуатації:

-        підвищити рівень діагностики, тому що існуюча система діагностики стану ПЛ неефективна, що пов’язано з відсутністю на об’єктах електричних мереж технічних засобі в достатній кількості, так і недостатньою методичною базою у всіх можливих системах діагностики (наприклад, впровадити використання так званих дронів, щоб вони мали змогу діагностувати ту, чи іншу лінію);

-        проводити якісне обстеження елементів лінії електропередачі, що експлуатуються більше 30 років з метою визначення обсягів реконструкції та ремонту;

-        обов’язково відновлювати захисні покриття при корозійних втратах;

-        проводити вчасно ремонт елементів повітряних ліній;

-        враховувати зміни умов експлуатації.

Як висновок, можна сказати, що лінії електропередач є дуже важливим елементом і від їх стану залежить стан енергосистеми в цілому.